П`ятниця, 19.10.2018, 03:59
Вітаю Вас Гість | RSS

Мартинівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів

...
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Подорожуємо

    Щорічно, починаючи з 1998 року, 27 вересня в Україні святкують Всесвітній День туризму. З нагоди Дня туризму, з метою поглиблення знань школярів про рідний край , удосконалення навичок та вміння роботи з джерелами географічної інформації, краєзнавчою літературою , виховання почуття патріотизму і любові до рідної землі, був організований одноденний похід «Стежинами рідного краю».
Наш район багатий неповторними краєвидами, історико-культурними пам’ятками та привітними і щирими людьми, тому подорожувати ним дуже цікаво. Кожного разу дізнаємось про щось нове, цікаве. 
Маршрут пролягав через межу двох районів до с.Бобрик, де в садибі-маєтку пана Масюка знаходиться Бобрицька ЗОШ І-ІІІ ст. Тут ми познайомились з історією маєтка та родини Масюків.

          

***

      Настала тепла пора. Сонце, свіже повітря, радісна і дружня атмосфера – ось формула доброго здоров′я і позитивного настрою. 
     Ми, випускники 9 класу 2014-2015 н.р Мартинівської ЗОШ ,розпочали літній відпочинок із захоплюючого туристичного походу. У нас була досить невелика група туристів, а саме: Журавель Ярослава, Калюжна Ірина, Киричко Юлія, Харлан Богдан, Голубенко Владислав. Це були незабутні і найпрекрасніші 2 дні нашого життя. З погодою нам дуже пощастило, було сонечко. Чудову природу, яка відкривалася перед нами, неможливо передати ні одною фотокамерою. 
     Ми побували в чудовому селі Плішивець. Поспілкува-лися з доброзичливими людьми, які розповіли нам про історію свого села. Також наш погляд привернула Плішивецька церква, куполи якої видніються з усіх куточків Гадяцького району. 
     Ще наша група завітала до Бобрицької школи, яка вразила нас своєю архітектурою. Ми поспілкувалися з директором Голубенком В.В., який з задоволенням провів для нас екскурсію. 
Велику подяку хочемо висловити чудовим керівни-кам нашої групи, а саме: директору нашої школи Приходьку І.В. та учителю фізичної культури Каднаю Д.О., які допомогли підготуватися до походу, а також провели з нами ці 2 дні.
     Тож якщо ви любите активний відпочинок- рюкзак на плечі і гайда в похід!

          

* * *

              З метою виховання любові до історичних цінностей українського народу, поваги до славних сторінок його історії члени  туристсько – краєзнавчого гуртка Гадяцького районного Будинку дитячої та юнацької творчості при Мартинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів здійснили екскурсійну поїздку до с.Дібрівка Миргородського району та м.Миргород.

    Мальовнича Дібрівка лежить у міжріччі Хорола і Сули, за 12 кілометрів від славетного Миргорода. Село не загубилося в його  «тіні», а навпаки — нарівні з курортом зажило гучної слави. Вже майже 125 років тут вирощують елітних коней: орловських і  руських рисаків, новоолександрівських ваговозів. А почалася історія кінного заводу з того, що Полтавщину відвідав великий  князь Дмитро Романов — небіж російського самодержця Олександра ІІІ, керівник кіннозаводства цілої імперії. Князь купив у  Дібрівці землю, й 1888 року почалося будівництво заводського комплексу: адмінбудинок, стайні, церква, іподром — усе, за  винятком церкви, збереглося тут донині. Від початку 1960-х років є і чудовий музей конярства. 
   У заводському музеї конярства в Дібрівці і понині зберігаються власноручно підписані головним конярем СРСР, кавалером  трьох Золотих Зірок Героя, маршалом Радянського Союзу Семеном Будьонним почесні грамоти та подяки за поставку армії  відмінних коней, які і в лихоліття війни допомагали воїнам у бою. 
   Схожа на легенду історія славнозвісної кобили Гільди, яка разом зі струнконогим лошатком утілилася у камінь та так і стоїть  пам’ятником на зеленому газоні біля музею в конярській столиці України.

   Як розповідав ветеран конезаводу Віталій Вільховий, у лихоліття Великої Вітчизняної війни гурт племінних коней своїм ходом  здолав шлях із Дібрівки у саратовське Заволжя. У стайнях залишилися тільки жеребні кобили. Серед них була і гніда Гільда. А  фашистські окупанти, які, треба сказати, знали толк у конярстві, кращих із кращих породистих кобил відправили до Німеччини. Гільда не скорилася ні одному німецькому наїзнику, втекла з полону За тиждень вона вже вийшла до Дніпра, а через день була біля рідної стайні в Дібрівці. Та рідні стіни не дали бажаного захисту: переслідувачі вже чекали на неї. В середині липня 1942 року Гільда у вагоні товарняка була знову доставлена з Полтави до Берліна. Протягом місяця вона вбила двох поневолювачів. Першим загинув необачний конюх, який занадто близько підійшов до кобили й отримав смертельний удар копитами в груди. Коли один із наїзників насмілився вивести Гільду на бігову доріжку, полонянка піднялася на задні ноги, всією вагою впала на нього і задушила. Після цього випадку гітлерівці полишили спроби приручити норовливу кобилу. Єдиним виходом з цієї ситуації вони вважали отримати від Гільди  потомство. А щоб вона більше не намагалася втекти чи зашкодити комусь, полонянці викололи очі.

        3 травня 1945 року молодий танкіст, який був конюхом  Дібрівського конезаводу, Григорій Михайлович Сафронюк вів бої на вулицях Берліна.  Коли ввечері баталії припинилися,  Григорій з екіпажем свого танку вирішили  нарешті відпочити. У глибині одного скверу Сафронюк побачив табун коней. У кобилі яка стояла окремо від інших, понуро опустивши голову, він упізнав вихованку.

    - Так це ж ... Це наша Гільда! – не вірячи своїм очам, радісно вигукнув Сафронюк.

    Усі завмерли. Різко піднявши голову, Гільда зробила кілька кроків і зупинилася. Григорій підбіг до неї, обняв за шию, почав гладити, цілувати. І раптом закляк вражений: у Гільди не було очей.

    У сквері біля входу в адміністративну будівлю Дібрівського конезаводу стоїть великий бронзовий пам’ятник прекрасній кобилі з лошам. Кажуть, що жителі села вважають цю скульптуру пам’ятником Гільді. І добре, що вони так думають, бо не може бути жодних сумнівів, що своєю вірністю вона виборола право на увічнення і добру згадку.          

          

Цікаво було покататися на конях.

    Гадяцький та Миргородський райони – це близькі сусіди. Ми вирішили більше дізнатися про історію Миргородщини.

          

   Історія Миргорода цікава тим, що відображає історію всієї України. Існує припущення, що поселення Миргород було засноване у 12-13 ст. за часів Київської Русі як сторожовий пункт східної окраїни давньоруської держави. Це було вдале місце для ведення переговорів між сусідами - племенами і народами, які закінчувалися миром. Звідси й назва - Мир-городок на Хоролі.

   Говорячи про Миргород, неможливо не згадати про унікальні  цілющі властивості миргородської води, які відкрив у 1914р. І. Зубковський( 1848-1933) - генерал-майор медицини, дійсний статський радник, відомий громадський діяч, миргородський міський голова. У квітні 1917 року з його ініціативи засновано курорт Миргород, який 1919 року отримав статус загальнодержавного.

* * *

     Завдяки небайдужим людям, якими є голова наглядової ради АТ «Гадяцьке бурякогосподарство» Сухань О.Я. та Гадяцька районна організація української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)   24 червня 2014 року  для учнів Мартинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів була організована поїздка до м.Полтави.

       Екскурсія була цікавою та пізнавальною. Учні відвідали музей афганської війни де вони почули багато цікавого про 10-літню війну в Афганістані. Екскурсовод не просто розповів про ті жахливі сторінки історії, а змусив дітей задуматися над подіями , вчинками людей та доцільністю тієї страшної війни.

      Незабутні враження залишив у серцях дітей музей дальньої авіації під відкритим небом адже учні не тільки побачили військові літаки, а й на хвилинку відчули себе штурманами та пасажирами.  Незабутні враження залишились після відпочинку в торгівельно-розважальному центрі «Екватор».

          

***

              В перші дні весни, коли чудова погода, вражаюче блакитне небо хочеться вийти на природу, дихати свіжим повітрям. Мальовничих і затишних куточків, які захоплюють  нас своєю красою  не злічити.

  Сонячного суботнього ранку учні Мартинівської  ЗОШ І-ІІІ ступенів, члени гуртка оздоровчого напрямку «Сучасник»  вирушили в туристичну мандрівку.

  Настрій весняний  та бадьорий. Після довгої зими природа починає своє оновлення. Осяяний весняним сонечком ліс наповнив  пташиний щебет, Діти йшли і милувалися, як оживає зігріта сонцем природа. На привалі розпалили багаття, зварили смачну кашу. Підкріпились і відпочили. Настав час змагань. Різноманітні спортивні ігри, конкурси та розваги сприяли зміцненню здоров’я та фізичному загартуванню. Безліч гарних вражень та веселих фото на згадку  – стали запорукою святкового настрою надовго!

      

 

Пошук
...
...
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
...
альтернативный текст


альтернативный текст
...

Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz